понеділок, 2 листопада 2015 р.

Обговорення

Запрошуємо до обговорення наступних питань: 
"Чи вважаєте Ви, що сьогодні телемовлення виступає не лише головним "інструментом" передачі інформації, але й засобом емоційного впливу на глядачів і взірцем правильної вимови?" 
"На якому рівні, на Вашу думку, знаходиться українська мова в сучасному українському телепросторі?"

Помилки у рекламі












Країна починається з тебе!

Проблеми якісного ефірного мовлення в Україні: мовна ситуація в телеефірі.

Мистецтво володіти словом чи не найбільше повинно розкриватися у засобах масової інформації, зокрема на радіо чи телебаченні, які пов'язані із "живим" мовленням.

Сьогоднішній слухач і глядач стає усе вимогливішим. Його не задовольняє сухе мовлення; його дратують передачі, які ведуться недбало, непереконливо, мляво; йому надокучає заштампована, канцелярська мова.
У широкому комплексі проблем, пов'язаних із сучасним телебаченням, слово набуває особливого значення. Мовлення телебачення розглядають як важливий фактор емоційної взаємодії трьох основних елементів - зображення, звуку і власне слова. Слово - головний "інструмент" у майстерності будь-якого журналіста.
Телебачення стало однією з форм повсякденного життя. А тому і мовлення, яке звучить з екрана, можна вивчати як одну з форм повсякденного мовленнєвого спілкування. Телебачення покликано нести в широкі маси не лише передові ідеї, але й високу культуру мови. Серйозні вимоги ставлять до літературності мовлення, яке звучить, і до правильності вимови. Не треба забувати, щодо мовлення телебачення глядачі ставляться як до взірця, еталона, саме тут деякі з них вчаться справжньої літературної вимови.
Прагнення до чистоти мовлення, його зрозумілості - один з основних професійних принципів тележурналістів. Досвідчений диктор сказав: "Прислухайтесь, і ви зауважите, що майже половину слів ми не чуємо, а вловлюємо за змістом. Слухач же повинен чути, а не прислуховуватись".
Телевізійне мовлення має свою специфіку: не можна вживати слово незрозуміле або мало зрозуміле. Адже телеглядач не має змоги зупинити потік мовлення, подумати чи заглянути у словник, як, наприклад, читач газети.
Інформаційна сфера в телепросторі України представлена великою кількістю відповідних програм. Це, зокрема, власне інформаційні, інформаційно-аналітичні програми. На нашу думку, найкращими такими програмами с інформаційні та інформаційно-аналітичні програми каналу "1+1", хоча й цей канал не інформує про внутрішньополітичне життя країни незаангажоване. Проте принаймні ТСН" та інші програми "1+1", не ведуть відвертої агітації глядачів з якогось конкретного приводу на догоду власникам каналу, особам, що його патронують. У каналу, звичайно, с свої позиції, але їх не нав'язують аудиторії занадто відкрито, брутально. Тут використовують методи інтелігентного, прихованого впливу.
Канал "Інтер" радикальніший у методах пропаганди своїх симпатій. Приховану чи відверту рекламу позицій СДПУ (о) на ньому ведуть чи не в усіх інформаційних, інформаційно-аналітичних програмах, позиція головного "інтерівця" Володимира Зінченка, очевидно, визначає політичне кредо каналу. Отже, говорити про паритет можливостей оприлюднення позицій різних політичних сил підстав немає. "УТ-1" як офіціоз виконавчої влади, безперечно, має право бути провладним. Але затягнуті, нудні, переповнені одами владі і критикою опозиції сюжети головної інформаційної програми держави "УТН. Панорама", тенденційні "Акценти В. Лапікури", деякі інші передачі не можуть влаштовувати інтелектуального глядача, який прагне одержати повну інформацію, а оцінки різних фактів і подій давати сам, а не покладатися на зорієнтованість ТБ.
Розважальні програми каналів "Інтер" та "1+1" перебувають на відносно високому якісному рівні, якщо не брати до уваги домінування російської мови на "Інтері" та не завжди вишуканої української лексики на "1+1". Що ж до каналу "УТ-1", то серед розважальних програм каналу найпримітивніші представляє ТРК "Ера" ("Еродром", "Студія 5-М", "Хіт-2000" тощо).
Окремо потрібно розглянути проблеми реклами. Рівень реклами, підходи українських телевізійників до її подачі, часу і місця розміщення може охарактеризувати епізод трирічної давності: трансляція нагородження лауреатів премії "Прометей-престиж". Нагородження президента країни в одній з номінацій. Перерва на рекламу. На екрані - рекламний ролик про ліки від запору. Закадровий текст: "Гутталакс" - зффективное слабительное. С облегчением вас, господа!"
Таким чином, проаналізувавши лише обмежений обсяг інформації про стан українського телепростору, доходимо висновку про необхідність дослідження процесу "оякіснення" телепродукції, складниками якого мають стати і відповідні теоретичні та практичні напрацювання.
Засоби масової інформації - це складна, цілеспрямована, динамічна система, що охоплює періодичні друковані видання, радіомовлення, телебачення, кіно, інформаційні - агентства, інші форми періодичного поширення соціальної інформації. Згідно із законодавством України, друкованими засобами масової інформації є періодичні друковані видання (преса): газети, журнали, бюлетені, разові видання з визначеним тиражем; аудіовізуальними засобами масової інформації є: радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо.

Висновок один: найновіші досягнення технічного прогресу ззовні можуть змінити політичне, економічне становище в Україні. Необхідна докорінна реконструкція сучасних інформаційних відносин у світі, що має базуватися на міжнародно-правових документах.
Україні необхідно мати рівні права в обміні інформацією з усіма країнами світу. Тільки тоді можна буде говорити про справжній розвиток ЗМК.
Україна повинна виробити свою національну політику у сфері комунікації, - а це діяльність церков, редакцій, телестудій, звуко- і відеозапису, інформагентств, видавництв, друкарень, бібліотек, кіностудій, кінопрокату, установ розповсюдження преси і літератури та інших засобів.
Всі, хто так чи інакше причетний до діяльності засобів масової комунікації, повинні добре усвідомлювати, що політична деколонізація не буде повною, доки буде колонізація економічна, культурна, комунікативна, інформаційна. Принцип суверенної рівності має поширюватися й на цю галузь.
Україна матиме чималий вплив сучасних національних, регіональних комунікативних систем, якщо не забуватиме, що засоби масової комунікації - це влада інформації над контролем за законодавчою, виконавчою і судовою владами і що "ключовим фактором економічного розвитку є здатність країни створити переваги широкого застосування засобів комунікації та створення розгалужених комунікативних структур".